Головна | Реєстрація | Вхід | RSS | Вівторок, 19.03.2024, 09:34 |
ВАС ВІТАЄ Тузлівський ЗЗСО І - ІІІ ступенів | |
Вітаю Вас Гість |
|
Психологічна служба
«Разом для найкращого Інтернету» 8 лютого 2022 року у світі відзначається День безпечного Інтернету під гаслом «Разом для найкращого Інтернету». З метою поширення знань про безпечне, відповідальне і позитивне використання цифрових технологій для дітей та молоді В Тузлівському ЗЗСО І – ІІІ ступенів було проведено з використанням технологій дистанційного навчання у форматі онлайн зустічей День безпечного Інтернету . “День безпечного Інтернету надає унікальну можливість для проведення заходів з безпеки онлайн разом зі всім світом.
Міжнародний день толерантності, який у світі цього року відзначають уже 25 рік поспіль, є свідченням сталого розвитку міжнародних гуманітарних інститутів, їхнього вирішального впливу на міжнародне та національні законодавства більшості цивілізованих країн. Відзначення цього дня, нагадування про терпимість людей одне до одного, повага й розуміння багатства різноманіття культур і традицій світу спрямовано на формування у молодих людей відчуття свободи й незалежності, критичного мислення, етичної та релігійної толерантності. Мовна, культурна, етнічна багатобарвність народів — не привід для конфліктів, а неоціненний скарб, що переходить у спадок наступним поколінням.
Всесвітній день доброти – міжнародний день, який відзначається щорічно 13 листопада. День доброти – чудова можливість знайти час на хороші вчинки для людей та тварин. Добро врятує світ та з’єднає народи, тому що воно закладене в людській природі, саме тому робити гарні вчинки може кожен. Творити добро зовсім не важко, але в результаті люди наповняться співчуттям та добротою один до одного.. 9 Лютого, в нашій школі пройшли заходи до Дня безпечного Інтернету. Вплив сім‘ї на успішне навчання дитиниПитання особистісного розвитку школярів привертає увагу батьків, педагогів, психологів. З огляду на це ведуться пошуки причин невстигання дитини в школі, труднощі її адаптації. Я.А.Коменський ставить учителів лише на друге місце після батьків. Тобто з цього можна зробити висновок, що основну роль у вихованні дітей відіграють саме батьки. Важливою функцією сімейного виховання є пробудження та підтримка в дітях прагнення навчатися. “Стремление к учению пробуждается и поддерживается в детях родителями, учителями, школой, самими учебными предметами, методом обучения и школьным начальством. Если родители в присутствии детей с похвалой отзываются об учении и об ученых людях или, побуждая детей к прилежанию, обещают им красивые книги, красивую одежду или еще что-либо приятное; если хвалят учителя (особенно того, которому хотят поручить детей) как со стороны его учености, так и гуманного отношения к детям (ведь любовь и восхищение являются сильнейшим средством, чтобы вызвать стремление к подражанию); наконец, если они иногда пошлют детей к учителю с поручением или маленьким подарком и пр., то легко достигнуть того, что дети искренне полюбят и науку и самого учителя”,— стверджував Я.А. Коменський. У чому ж полягає вплив сім‘ї і школи на успішне навчання дитини? Можна сказати так: школа дає дитині наукові знання і виховує свідоме ставлення до дійсності. Родина забезпечує практичний життєвий досвід, виховує вміння співчувати іншій людині, відчувати її стан. Для гармонійного розвитку особистості необхідно те й інше. Шкільна успішність є важливим критерієм оцінки дитини як особистості з боку дорослих та однолітків. Ставлення до себе як до учня у значній мірі визначається сімейними цінностями. У дитини на перший план виходять ті її якості, які найбільше турбують її батьків—підтримка престижу (вдома задаються питання: “А хто ще отримав відмінну оцінку?”), слухняність (“Тебе сьогодні не карали?”) тощо. Батьки задають і вихідний рівень прагнень дитини—те, на що вона претендує у навчальній діяльності та стосунках. Діти з високим рівнем прагнень, підвищеною самооцінкою та престижною мотивацією розраховують лише на успіх. Їхні уявлення про майбутнє такі ж оптимістичні. Діти з низьким рівнем прагнень та низькою самооцінкою не претендують на багато ані в майбутньому, ані в теперішньому. Вони не ставлять перед собою високі цілі та постійно сумніваються у своїх можливостях, швидко упокорюються тому рівню успішності, який виникає на початку навчання. Особистісною особливістю у дітей може стати тривожність. Висока тривожність набуває стійкості при постійному незадоволенні з боку батьків. Якщо тимчасові труднощі, які переживає дитина, роздратовують дорослих, виникає тривожність страх зробити щось погано, неправильно. Той же результат досягається в ситуації, коли дитина навчається досить успішно, але батьки чекають на більше та пред‘являють високі, нереальні вимоги. Через зростання тривожності та пов‘язану з нею низьку самооцінку знижуються навчальні досягнення, закріплюється неуспіх. Невпевненість у собі призводить до ряду інших особливостей—бажанню бездумно дотримувати вказівки дорослого, діяти лише за зразками та шаблонами, остраху виявити ініціативу, формальному засвоєнню знань та способів дій. Дорослі, незадоволені спадаючою продуктивністю навчальної роботи дитини, все більше й більше зосереджуються на цих питаннях у спілкуванні з нею, що підсилює емоційний дискомфорт. Виникає замкнене коло: несприятливі особистісні особливості дитини відображаються на її навчальній діяльності, низька результативність діяльності викликає відповідну реакцію оточуючих, а ця негативна реакція в свою чергу, підсилює особливості дитини, які виникли. Розірвати це коло можна, змінивши установки та оцінки батьків. Не караючи дитину за окремі недоліки, знижують рівень її тривожності та цим сприяють успішному виконанню навчальних завдань. І батьки і школа завжди можуть знайти можливість для формування пізнавального інтересу у школярів. Перш за все треба створити позитивне ставлення до діяльності, розкрити її смисл, потім залучити дітей у розв‘язання практичних та пізнавальних завдань; в ході роботи необхідно підкреслювати досягнення дітей, підбадьорювати їх та підтримувати їх інтерес постановкою все нових і нових завдань та питань. Якщо батьки виявляють, що їхні діти не цікавляться навчанням та навчальними предметами, то спершу треба з‘ясувати, чим іншим цікавиться їх син чи донька. Це важливо знати, щоб виховувати пізнавальні інтереси на основі вже наявних та запобігти нерівномірному розвитку інтересів. Звичайно ці причини полягають у наступному:
Багато дітей не встигають у навчанні, їм не подобається вчитися тому, що батьки не виявляють інтересу до їхніх навчальних занять, не перевіряють, як вони виконують домашні завдання, чим займаються у вільний час. А якщо дитина зазнає труднощів у навчанні, то основні поради батькам полягають у наступному: При появі у школяра труднощів в оволодінні письмом:
Які можна дати поради батькам щодо подолання у дітей труднощів у набутті навичок читання?
Слід сформувати у дитини потребу та бажання читати. Для цього треба пропонувати книги, які їй цікаві. Не треба наполягати, щоб вона читала тільки вголос. Корисно щоденно читати вголос кілька хвилин для відпрацювання темпу та закріплення навичок читання. Батьки повинні заохочувати успіхи дитини та переконувати її, що труднощі в оволодінні навичками читання можна та потрібно подолати. Щоб розширити запас загальної освіченості дитини, батьки повинні:
Сім‘я, як і все суспільство, зазнала значних змін. Через ті чи інші причини вона іноді недостатньо виконує свою виховну функцію. І, як результат, зростає число неблагополучних сімей, у яких батьки неспроможні або не бажають повною мірою займатися вихованням своїх дітей. Тому знижується рівень навчально-виховного процесу. Існують крайнощі виховного процесу, які створюють високий ризик виникнення неадекватної поведінки дитини і невстигання її у школі. Більшість досліджень, які присвячені дитячо-батьківським стосункам, спираються на запропоновану Д.Браумринд типологію основних стилів сімейного виховання: авторитарний, опікувальний, потуральний, хаотичний, демократичний. Розглянемо, як впливає стиль сімейного виховання на навчання дитини у школі. Авторитарний стиль виховання. Батьки змалку виховують у дитини почуття відповідальності, вміння долати труднощі. Але негативним є надмірно високі вимоги до дитини, виконання яких потребує максимальної мобілізації всіх розумових та фізичних здібностей. Від дитини вимагають досягнення успіху в різних сферах, що стає для неї самоціллю, і через це страждає її духовна сфера. Опікувальний стиль виховання. Здатність дитини до самоствердження різко знижується. Очікування невдачі стає постійним. Потуральний стиль виховання. Внаслідок психотравмуючої ситуації в сім‘ї у дитини можуть порушитися процеси запам‘ятовування. У більшості випадків дітям із сімей з потуральним стилем виховання характерне негативне ставлення до навчання, низький рівень навчальної мотивації. Хаотичний стиль виховання. Непрогнозованість батьківських емоційних реакцій провокує підвищену тривожність, невпевненість у собі, неадекватну самооцінку, а в складних ситуаціях—шкільну і соціальну дезадаптацію. Демократичний стиль виховання. Демократичний стиль вважається оптимальним для сімейного виховання, оскільки в цьому випадку батьки вірять в успішну самостійну діяльність дитини, здійснюють адекватний контроль. В школі такі діти мають високий рівень адаптації. Отже, усе вищезазначене дозволяє зробити висновок про те, що основну роль у вихованні дітей відіграють саме батьки. Важливою функцією сімейного виховання є пробудження та підтримка в дітях прагнення навчатися. У чому ж полягає вплив сім‘ї і школи на успішне навчання дитини? Можна сказати так: школа дає дитині наукові знання і виховує свідоме ставлення до дійсності. Родина забезпечує практичний життєвий досвід, виховує вміння співчувати іншій людині, відчувати її стан. Для гармонійного розвитку особистості необхідно те й інше. Шкільна успішність є важливим критерієм оцінки дитини як особистості з боку дорослих та однолітків. Ставлення до себе як до учня у значній мірі визначається сімейними цінностями. Батьки задають і вихідний рівень прагнень дитини—те, на що вона претендує у навчальній діяльності та стосунках. І батьки і школа завжди можуть знайти можливість для формування пізнавального інтересу у школярів. Перш за все треба створити позитивне ставлення до діяльності, розкрити її смисл, потім залучити дітей у розв‘язання практичних та пізнавальних завдань; в ході роботи необхідно підкреслювати досягнення дітей, підбадьорювати їх та підтримувати їх інтерес постановкою все нових і нових завдань та питань. Існують крайнощі виховного процесу, які створюють високий ризик виникнення неадекватної поведінки дитини і невстигання її у школі. Більшість досліджень, які присвячені дитячо-батьківським стосункам, спираються на запропоновану Д.Браумринд типологію основних стилів сімейного виховання: авторитарний, опікувальний, потуральний, хаотичний, демократичний. Кожний стиль сімейного виховання по-своєму впливає на навчання дитини у школі.
Як правильно організувати дистанційне навчання Адаптація п*ятикласників Перехід учнів із початкової школи до середньої справедливо вважається кризовим періодом. Багаторічні спостереження педагогів та шкільних психологів свідчать про те , що цей етап неминуче повязаний зі зниженням успішності . хоча б тимчасовим. Учням , які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя. Часто зовнішні зміни збігаються у часі з початком фізіологічних змін в організмі дітей. Усе це , безперечно , відбивається на успішності. Отже, період переходу молодших школярів до середньої ланки навчального закладу , як правило повязаний з певними ускладненнями. Упродовж одного – трьох місяців триває процес адаптації, який не завжди позитивно впливає на успіхи дитини. У цей період відбуваються зміни у психиці дитини, трансформуються усталені життєві поняття, розвивається теоретичне мислення, память і сприйняття стають осмисленними. Якщо в початковій школі діти тільки ознайомлювалися з навчальною діяльністю, то в середній – опановують основи самостійних форм роботи, активніше розвивають пізнавальну інтелектуальну сферу. Вікові особливості молодшого підлітка: потреба в гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї; підвищена втомлюваність; прагнення обзавестися вірним другом; прагнення уникнути ізоляції, як в класі, так і в малому колективі; підвищений інтерес до питання про "співвідношенні сил" в класі; прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого; відсутність авторитету віку; відраза до необгрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому, відсутність адаптації до невдач; відсутність адаптації до положення "гіршого"; яскраво виражена емоційність; вимогливість до відповідності слова справі; підвищений інтерес до спорту. Як зрозуміти, що дитина успішно адаптувалася? 1.Задоволеність дитини процесом навчання; дитина легко справляється з программою.2.Ступінь самостійності дитини при виконанні ним навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише після спроб виконати завдання самому; 3.Задоволеність міжособистісними відносинами - з однокласниками і вчителем.
1.Втомлений, стомлений зовнішній вигляд дитини. 2.Небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день. Прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми. 3.Небажання виконувати домашні завдання, негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників. скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою. 4.Неспокійний сон, труднощі ранкового пробудження, млявість.,постійні скарги на погане самопочуття. Як можуть допомогти батьки? Поради батькам п’ятикласників. 1. Постійно тримайте в полі зору шкільне життя Вашої дитини, цікавтесь її успіхами,проблемами, труднощами. 2. Розвивайте інтерес дітей до навчання, стимулюючи пізнавальну активність дітей. 3. Станьте позитивним прикладом для дитини. 4. Виробіть разом із дитиною чіткий режим дня. 5. Розвивайте самостійність дитини до виконання домашніх завдань. 6. Постійно в невимушеній, доброзичливій атмосфері говоріть з дитиною про її друзів,однокласників. 7. Залучайте дитину до виконання елементарних господарських обов’язків. 8. Підтримуйте дитину у виборі захоплень, інтересів, сприяйте пошуку корисних і цікавих справ. 9. Навчіть дитину радитися з Вами, довіряти Вам. 10. Підтримуйте постійний зв'язок з дитиною Батькам майбутніх першокласників : Зазвичай батьків майбутніх першокласників хвилює безліч питань: чи зможе їхня дитина навчатися в школі, чи досить вона розвинена, що їй слід уміти напередодні навчання в школі. За допомогою цього тесту ви можете спробувати оцінити підготовленість дитини до школи.
Тест «Чи готова ваша дитина йти до школи?» Відповідайте на питання «так» чи «ні».
Ключ відповідей Якщо питання 1, 3, 4, 5, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 20, 22, 23 Ви відповідали «так», то зарахуйте по 1 балу за кожну відповідь. Педагогам: Рекомендації для педагогів Якщо учень –
Флегматик:
|
|
Copyright MyCorp © 2024 |
Безкоштовний хостинг uCoz |